Чого вчить історія Риму?

Надмірна марнославність і жадібність владної еліти призводять до різкого майнового розшарування у суспільстві. Різке майнове розшарування призводить до моральної деградації і демографічної кризи.

Володимир Ільків

Древні римляни не лише створили величезну могутню імперію, але, що найважливіше, напрацювали методи творення цивілізації. Сучасна Західна цивілізація стоїть на фундаменті давньоримської імперії. Саме у цьому слід шукати головну причину “успішності” Західної цивілізації. Саме у цьому прихована головна загроза її існуванню.

Перше століття до н.е. для Римської імперії було особливо важким. Спочатку кровопролитна війна з союзниками в Італії, потім Рим пережив ряд громадянських війн. Війна за владу між Марієм та Суллою, війна між Цезарем і Помпеєм, війна між прихильниками Цезаря і прихильниками республіки, війна між Марком Антонієм та Октавіаном. Усі ці війни , окрім традиційних втрат на полі бою, супроводжувалися обопільними кривавими репресіями протиборствуючих сторіню. Згідно перепису населлення 45 року до н. е. чисельність римських громадян становила лише 150 тис. Для успішного управління величезною імперією Октавіан збільшив цю кількість у 27 разів за рахунок надання римського громадянства жителям провінцій. Таким чином, уже за часів Октавіана корінні римляни становили менше 4% від тих хто мав римське громадянство.

Але війни були не єдиною і не головною причиною демографічних проблем у древньому Римі. Якщо в часи ранньої республіки 10 дітей у сім”ї було звичною справою, то у середині другого століття до н. е. ситуація докорінно змінилась. На той час Рим уже встиг і багато завоювати, і відчутно збагатитися. Але завойовані багатства зосереджувались здебільшого в руках верхівки. Наддешева робоча сила величезної кількості рабів зробила більшість вільних громадя Риму неконкурентноспроможними. Утримувати великі родини їм було уже не під силу. Бідні уже не могли мати багато дітей, а багаті уже не хотіли. У Римі різко впали народжуваність і мораль. Багатії морально деградували від надмірної розкоші, а біднота від роздачі дармового хліба, без якого вижити уже не могла. Саме тоді купівля-продаж голосів на виборах стала звичною справою. Саме тоді звичною справою стала корупція. В подальшому ситуація лише погіршувалась.

В часи ранньої республіки служити у війську могли лише ті громадяни Риму, які володіли власністю. Бідноту до війська не брали. Логіка дуже проста: бідноті немає за що воювати. На той час римська армія де-факто була народним ополченням, а ті, хто не мав за що воювати, вважались ненадійними. Саме тоді сформувалось почуття римського патріотизму. Саме у цей період була витворена система влади, яка і забезпечувала життєздатність держави, навіть в умовах моральної деградації суспільства.

Коли більшість вільних громадян Риму зубожіли, формувати армію за старим принципом стало уже неможливо. Легіонери просто відмовлялися воювати. Тому на зміну народному ополченню прийшла наймана армія. Тепер римська біднота не лише продавала свої голоси на виборах. Отримуючи платню, римська біднота воювала за інтереси багатіїв. Звичайно ще лунали гучні слова про народ Риму, про Батьківщину, про патріотизм. Але, що отримувала римська біднота за свій патріотизм? Право на подачки від багатіїв? Право продати свій голос на виборах?

На перших порах армію набирали з громадян Риму. Пізніше легіони почали формувати з жителів провінцій. А потім дійшла черга і до варварів. Причиною таких метаморфоз була демографічна деградація.

Саме демографічна криза примушували імператорів наймати на військову службу варварів. Саме ці варвари, озброєні і навчені Римом, його і знищили.

То хто ж знищив Рим? Варвари?

Чого вчить історія Риму?

Перше: Надмірна марнославність і жадібність владної еліти призводять до різкого майнового розшарування у суспільстві. Різке майнове розшарування призводить до моральної деградації і демографічної кризи. Моральна деградація і демографічна криза призводять до загибелі цивілізації. “Варвари” лише штовхають колосса на уже глиняних ногах.

Друге: Демографічна криза є передвісником майбутнього краху.

Для чого народу потрібна власна держава? У першу чергу для збереження власного генофонду. Якщо держава не виконує свого головного призначення, тоді втрачається сенс її існування.

А чи не нагадує сучасна демографічна ситуація у Європі, історію демографічної деградації давнього Риму?

Третє: У суспільстві з різким майновим розшаруванням, бідні під час війни воюють за чужі інтереси. Коли армія де-факто перестає бути народним ополченням, тоді слово Батьківщина поступово починає втрачати раціональну складову. Перехід до найманої армії – то лише перший дзвіночок.

Ситуація, коли бідні воюють за чужі інтереси, є характерною не лише для історії Риму. Кожного разу, коли багатії згадують про батьківщину, патріотизм, ідеали демократії, чи ще щось подібне, бідні повинні воювати. І як виявляється пізніше, за інтереси багатих. Щоб залишатися бідними.

То за що там воювали американські солдати в Іраку?

Сьогодні Західна цивілізація декларує сповідування ідеалів демократії та загально- людських цінностей. На перший погляд це дуже гуманна ідеологія. Але чомусь у Європі ця ідеологія призвела до зниження народжуваності серед корінного населення. І це при доволі високому рівні життя!

Високий рівень народжуваності зберігають ті країни, і ті “нові європейці”, які, в силу релігійних чи етнічно-культурних причин, наділені “імунітетом” від “загальнолюдських цінностей.”

Ідеологія загальнолюдських цінностей проголошує анафему націоналізму. Але, слово націоналізм є по суті синонімом слова патріотизм. Націоналізм – це імунна система нації. “Загальнолюдські цінності” покликані розщіпляти нації на окремих індивідуумів. Це ідеологія освяченого егоїзму. І, що важливо, це не егоїзм творення, це егоїзм споживання. Саме цей егоїзм споживання і мораль “загальнолюдських цінностей”, “допомагають” Європі спокійно спостерігати за процесом повзучої окупації власної території чужим генофондом.

То чи не нагадує сучасна демографічна ситуація у Європі, історію демографічної деградації давнього Риму? І скільки часу потрібно ще новітнім “варварам” для того, аби “проковтнути” Європу?

А в Давосі, тим часом, проводять саміти…

Володимир Ільків, для Закордонної Газети

Image by Mauricio A. from Pixabay