AA допомогли відновити мир і злагоду у багатьох сім’ях
Нью-йоркський маклер Вільям Вілсон в цей день був у відрядженні в місті Акрон, штат Огайо, і відчував нестерпне бажання напитися. У спробах приборкати спокусу він звернувся до місцевого відділення Оксфордської групи – товариства поборників християнських заповідей.
Там йому порадили обговорити свої проблеми з місцевим хірургом Робертом Смітом, який також прагнув зав’язати з випивкою. Замість запланованих 15 хвилин Білл і Боб проговорили 7 годин і забули про випивку. Після цього вони почали ділитися своїм досвідом з іншими людьми, які практично не могли жити без випивки.
До 1937 року група з промовистою назвою ААА (Асоціація Анонімних Алкоголіків) налічувала вже 40 учасників. А коли послідовників Програми було вже більше 100 осіб – створили організацію, яка мала допомагати іншим долати шкідливу пристрасть до алкоголю.
На сьогодні відділення спільноти є в 180 країнах світу і відвідують їх засідання більше 2,5 млн осіб. В США та Канаді налічується понад 62 тисячі груп Анонімних Алкоголіків, а в Україні – більше 130 груп АА.
Проблема алкоголізму – одна з найстаріших в історії людства
Зараз важко знайти сім’ю (родину), якої б ця проблема не торкнулася. Всесвітня асоціація лікарів визнала, що алкоголізм – це хвороба. Хвороба, яка прогресує. Від неї не можна вилікуватися, але зупинити її розвиток – можна. У цивілізованому світі вже не вважається ганебним той факт, що людина виявилась ураженою цією хворобою. Хто зіткнувся з цим, зрозумів: особливого вибору у алкоголіків та їхніх родин немає. Якщо алкозалежні не припиняють пити, то хвороба прогресує – і рано чи пізно потягне їх на дно: до в’язниці, у лікарні та інші заклади, або передчасно зведе у могилу.
Єдиний порятунок – це повна відмова від алкоголю. Для цієї недуги характерні не тільки фізичні, але й соціальні симптоми і прояви. Це – безпричинна злість, різкі перепади настрою, через що виникають сімейні сварки, людина втрачає роботу, повагу друзів і близьких, родину… Чимало моїх знайомих, ще до того, як кинули пити, на власному досвіді переконалися, що примусова тверезість – річ малоприємна. Декому з них вдавалося не пити по декілька днів, місяців і навіть років. Але вони відчували себе мучениками. Радості така стриманість їм не приносила. У стосунках з рідними і оточуючими вони виявляли дратівливість. Ці люди вперто вважали, що кинути пити досить легко. Проте вести тверезий спосіб життя – день у день залишаючись тверезими і розсудливими – дуже непросто. Сили волі виявилося недостатньо, коли справа торкалася утримання від алкоголю. Пострадянське суспільство таким людям ставило тавро “біла ворона” і відкидало їх на узбіччя.
На сьогоднішній день, щоб кинути пити, існує чимало різних методів. Я не заперечую їхньої дієвості, однак вважаю, що ці методи вирішують завдання лише тимчасового позбавлення фізичної тяги до алкоголю. А ось навчитися тверезо мислити, спілкуватися з оточуючими – головна умова тверезого життя. Допомогти цьому покликана Програма одужання “12 кроків”, сформована у Товаристві Анонімних Алкоголіків (А.А.).
Товариство А.А. було започатковане у США в 1935 році, щойно минули роки великої депресії. В країні було безліч знедолених, зубожілих людей, які спивалися від безпросвітного життя. Алкоголь не щадив нікого – ні чоловіків, ні жінок, ні молодих, ні старих, ні вчених, ні неосвічених. Програма “12 кроків” стала порятунком для багатьох, люди поступово повірили в можливість одужання.
В Україні Товариство А.А. зародилося у лютому 1989 року. І ось вже 30 років тисячі чоловіків і жінок, спочатку з побоюванням, а потім все сміливіше і вільніше, приходять на збори. А Програма “12 кроків” стає справжнім порятунком для багатьох, адже членом Товариства А.А. може стати будь-яка людина, яка хоче позбутися від алкогольної залежності.
Алкоголь – це біда нашого часу. На земній кулі немає такого куточка, такої країни, такого міста чи селища, де б люди не вживали спиртне. Його п’ють у свята та в будні. Від радості і з горя. Для хоробрості або просто для настрою. Вживають так часто, що перетворюються на алкоголіків, заробляючи собі страшну, невиліковну і прогресуючу хворобу. Жоден лікар не знає в який момент у нормальної, здорової і розумної людини починається нестерпна і нестримна тяга до випивки.
Товариство Анонімних Алкоголіків
Працюючи у соціальній сфері, я познайомився з багатьма учасниками Товариства Анонімних Алкоголіків, тривалий час підтримую приятельські стосунки із їхніми лідерами. Тому з упевненістю можу стверджувати, що перебіг хвороби можна зупинити. Можна залишатися тверезим тривалий час, не торкаючись спиртного, вести повноцінне, цікаве і щасливе життя.
Мені дуже імпонує їхня неупередженість та демократія у всьому. На перший погляд все дуже суперечливе, але воно працює… працює понад 85 років! Ось кілька цікавих моментів про Товариство А.А.:
– Товариство А.А. не пов’язане з жодною сектою, релігією, організацією чи установою, жодною політичною течією або партією.
– Єдиною умовою для членства є БАЖАННЯ КИНУТИ ПИТИ. Ніяких інших умов не існує.
– Вони усім кажуть що: “Ви є учасником Руху А.А., якщо самі так стверджуєте!”. Коли і як часто відвідувати збори А.А. – залежить тільки від вашої волі і бажання.
– Ніхто не контролює тих, хто бере участь в роботі Товариства, і ні на кого не покладаються ніякі зобов’язання.
– Байдуже, хто ви і що зробили – це нікого не лякає.
– Не існує списку учасників груп чи Товариства А.А., не ведеться облік відвідування зібрань. Учасники та їхні близькі спільно піклуються про анонімність членів А.А., як про власну!
– учасники руху Анонімні Алкоголіки – це в жодному разі не нудні, поглинені своєю хворобою люди, не брудні, неголені, небезпечні, особистості, які дійшли до “ручки”. Хоча колись багато хто з них саме таким і був.
– Головна мета А.А. – самим залишатися тверезими і допомагати іншим зберігати розсудливість і вести тверезий спосіб життя!
Спільнота Анонімних Алкоголіків допомогла відновити мир і злагоду у багатьох сім’ях. Багато хто знайшов, без перебільшення, по-справжньому нове життя! Друзі, родичі і знайомі бачать і знають їх, як нормальних, цікавих, спокійних і розсудливих людей. Вони знають і бачать, як весело і захоплююче колишні пияки вміють відпочивати у свята й без випивки, що можна жити повнокровним і цікавим життям без “зеленого змія”.
Зібрання А.А. бувають відкриті і закриті. На закриті зібрання приходять лише люди із алкогольною залежністю. А на відкриті – усі зацікавлені надати допомогу чи “витягнути” свого друга, родича, чоловіка. У Львові, наприклад, відкриті зібрання відвідують також родичі, часто можна зустріти й священиків, семінаристів та студентів-психологів. Зібрання А.А. проходять у формі вільних бесід-розповідей членів співдружності про свій особистий досвід подолання тяги до алкоголю – розповідей про те, яким чином вдається вирішувати труднощі, що виникають з оточуючими, долати проблеми на роботі і вдома. Ви, мабуть, запитаєте: “То це навчання?” Так! Люди вчаться! Вчаться тверезому способу життя. Вчаться, як знайти в собі сили змінити своє ставлення до алкоголю, і як змінити життя. Це наука, якої не було у школі, вдома, в училищі чи інституті.
У притворі церкви Св.Юра, що у Манхеттені та в багатьох інших українських церквах, у притворі чи на інформаційному стенді, – є безкоштовні інформаційні роздаткові матеріали.
Освідчений – озброєний.
Тарас Кушнір, Соціальний працівник.
Консультант з питань узалежнення від алкоголізму та за сумісництвом – симпатик груп взаємодопомоги.