Для кожної адекватної людини очевидним є той факт, що, на сьогодні, суб’єктом розгортання військової загрози в світі є Москва в особі узурпованої, тиранічної влади В.Путіна, який вибудовує відносини з світовим співтовариством виходячи з позицій сили та залякування. Окрім цього, діюча верхівка Кремля, мислить критеріями КГБ-шних спецоперацій, що абсолютно не співвідноситься з сучасними намірами та стратегічними завданнями демократичного світу по досягненню колективного миру та безпеки.
Одним із демонстративних прикладів чергового безглуздого фарсу Кремля є офіційні звинувачення в бік Києва щодо проведення диверсійно-підривної операції в окупованому Криму, за участі, начебто, професійних українських розвідників. Такими гучними заявами керівництво РФ, що супроводжувались цілою низкою непрофесійно-сфальсифікованих фото та відеодоказів, в чергове підтвердили те, що Російська Федерація має всіх за дурнів, а також, ставить під сумнів професіоналізм російських силових та спеціальних відомств.
Чого тільки варта фотографія «палатки українських диверсантів», яку на широкий загал виставили російські засоби масової інформації. Так от, українські громадські активісти, разом з журналістським співтовариством з’ясували, що дане зображення, ніби то, «прихистку» вітчизняних «диверсантів» є нічим іншим як фото взяте з т.з. «фотостоку» Fotolia.
Не менш парадоксальним є і самі персоналії, котрих Кремль цинічно звинувачує в диверсійній діяльності на користь України. Так до прикладу еталоном сучасного диверсанта, розвідника чи взагалі спецпризначенця, за твердженнями Москви є Євгеній Панов, 140-ка кілограмовий чоловік, зовсім не спортивної статури, завданням якого, за тими ж твердженнями російських пропагандистів, є огляд та вивчення об’єктів диверсійної зацікавленості, протяжність між яким декілька сотень кілометрів, а враховуючи й прекрасні кримські гірські краєвиди, ну ті де розбитий «прилисток», так в громадянина Панова, мабуть в арсеналі і спеціальна альпіністська підготовка.
Які ж мотиви та справжні наміри Москви у розгортанні цього фарсу? Насправді, вони досить очевидні та зрозумілі. По-перше – це елемент передвиборчих технологій, який дозволить підвищити рейтинг правлячої партії «Єдиної Росії». Аналогом застосування такого роду «брудних та жорстоких» технологій є підриви високоповерхових будинків, розстріл школярів в Беслані, захоплення глядачів на показі фільму «Схід. Захід» (Норд.Ост), після чого в масовій свідомості росіян актуалізовувалась картинка зовнішнього ворога – чеченських екстремістів, розпалювалась істерія терористичної загрози, що давало підстави розпочати воєнні дії в Чечні, відволікши увагу народу від соціально-економічних проблем та створити президенту Путіну образ «рятівника нації». Не виключено, що недавні вибухи в Санкт-Петербурзі, які інкримінуються Москвою як теракти є нічим іншим, як черговою спецоперацією Кремля.
Здійснюючи таку інформаційну операцію, Кремль має на меті перекласти вину за невиконання «Мінську-2» на офіційний Київ; дискредитувати Київ як суб’єкт міжнародних відносин; зірвати «мінський» та «нормандський» процеси пошуку шляхів мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, а також, апелюючи до російського суспільства щодо необхідності боротьби з «українськими терористами», розв’язати військові дії проти України, оскільки Путін розглядає переможну війну як можливість консервувати свій режим та втриматись при владі.
Інша мета, яку переслідує Кремль – відволікання російського населення від наявних проблем у соціально-економічній ситуації у країні. При цьому, характерною ознакою зазначеного є коментарі В.Путіна, в яких він вказує на аналогічну мотивацію української сторони («на злодії шапка горить»);
У результаті «розігрування» Росією комбінації з «українською ДРГ», Кремль отримує переваги і зручні передумови задля «закручування гайок» стосовно неблагонадійних груп населення. Показовим у даному випадку є штучне створення такої ситуації у Криму, де російська влада має проблеми з кримськими татарами та збільшенням невдоволення серед населення щодо дій окупаційного режиму. Окрім того, не може залишитись поза увагою той факт, що «оприлюднення офіційних результатів розслідування» мало місце лише після проведення зустрічі В.Путіна та Р.Ердогана, за результатами якої російська сторона не отримала чітких сигналів щодо підтримки Анкарою офіційної позиції керівництва кримськотатарського народу, а відтак, розцінила зазначене як пасивну підтримку своїх дій щодо корінного народу півострову;
Україна не має жодного відношення до інсценованих Кремлем подій в АР Крим. Офіційний Київ використовує тільки політичні та дипломатичні шляхи повернення півострова під свій суверенітет. Україна визнає неприпустимим застосування сили при вирішенні спірних питань та безумовно засуджує тероризм у всіх його проявах.
Олег Білоус, кандидат політичних наук, директор Наукового інформаційно-аналітичного центру НАТО
м.Івано-Франківськ