Півроку тому колишня тернополянка Оксана Яремчук та її американська подруга Даніела відкрили кафе на Ньюарк авеню у Джерсі-Сіті. Пропонують відвідувачам смачну гватемальську каву та 15 видів млинців – з вишуканими солоними та солодкими начинками. Назвали заклад «Доля».
– Це Даніела запропонувала таку назву, – розповідає Оксана. – Якось над ранок дзвонить мені і каже: «Я знаю, яке слово буде у нас на вивісці! «Fate»! Але ми напишемо його українською – «Доля»! Я почула переклад в інтернеті, воно звучить так ніжно, як гарна мелодія!»
Те, що Оксана оселилася в Джерсі-Сіті, зустріла тут Даніелу і разом з нею започаткувала справу свого життя, – справжній подарунок долі, вважає дівчина. Вона приїхала в Америку одразу після закінчення школи. У Чикаго живе її батько з родиною. Оксана побула у нього рік, а потім переїхала у Нью-Йорк, щоб почати самостійне, доросле життя.
– Мала з собою небагато грошей, тож мусила терміново знайти роботу, – пригадує. – Пішла прибирати офіси. За деякий час влаштувалася касиром в магазин. Потім 5 років працювала менеджером в салоні краси, паралельно вчилася на ріелтора. У Нью-Йорку познайомилася зі своїм чоловіком Крісом. Він забрав мене у Джерсі-Сіті, і вже тут я закінчувала навчання.
Після народження дитини Оксана деякий час займалася нерухомістю. Та постійно відчувала брак самореалізації, хотіла розвивати ще якийсь напрямок.
– Я з дитинства мріяла відкрити якийсь ресторанчик чи кафе, – розповідає. – Не дуже розумілася в кулінарії, але завжди мала потяг до чогось смачненького, любила куштувати щось нове, – усміхається. – І саме в той період «пошуків себе» я зустріла Даніелу. Ми познайомилися в кав’ярні. Виявилося, обидві маємо однакову мрію – відкрити гарний заклад харчування. Ця мрія сильно нас здружила.
Минулого літа в Оксани гостювала її мама. Якось насмажила на обід налисники.
– Даніела скуштувала маминих смаколиків і вигукнула: «Ось що ми будемо робити – млинці!». Ось так мамині налисники виявилися для нас доленосними, – сміється Оксана.
За 5 місяців кафе уже працювало. Дівчата орендували невеличке приміщення у людному місці, поблизу станції метро. Реконструювали його під стиль сучасного європейського кафе. Жовтий, синій та білий кольори фасаду вирізняють заклад з-поміж інших та приваблюють клієнтів. За півроку кафе стало дуже популярним серед жителів Джерсі-Сіті. Для багатьох – улюбленим.
– Ми скрупульозно ставимося до закупки продуктів. Не довіряємо пересічним постачальникам, дещо завозимо самі. Наприклад, курятину, рисову муку, трюфельну олію. Цю олію використовуємо для млинця «Фігаро» – змащуємо попередньо запечені гриби і спаржу, а тоді додаємо руколу і козячий сир. Олія додає витонченого смаку трюфельних грибів. Усі інгредієнти повинні бути корисними, натуральними. Ми розробляли меню у співпраці з професійним консультантом із здорової їжі. Маємо окремі пропозиції для вегетаріанців. Самі робимо полуничне варення, згущене молоко, перетираємо молочний бельгійський шоколад з підсмаженими горіхами.
Нещодавно у кафе запровадили послугу «Береш і йдеш». Зранку виставляють столик із кавою та гарячими запакованими млинцями двох видів. Один – з беконом, яйцем і сиром. Начинку іншого млинця щотижня змінюють. Цього тижня він із яйцем, сиром, грибами і шпинатом. Люди заходять, купують вже готові млинці і біжать в метро.
Ціни у кафе дуже доступні, зважаючи на завжди свіжі і якісні інгредієнти. Найдешевший млинець коштує 8 доларів. Найдорожчий, з червоною рибою, – 10.25.
– Скоро у нас буде ще одна послуга-«фішка»: «Створи сам свій млинець». Люди вибиратимуть основу – традиційну, з висівками, або ж вегетаріанську. Інгредієнти для начинок, соуси згрупуємо за категоріями. Їх теж можна буде вибирати. Хочемо, щоб наші клієнти експериментували, створювали власні шедеври.
Сьогодні у кафе позмінно працюють 5 професійних кухарів. Оксана і Даніела теж записуються у графік. Кажуть, завдяки своїй справі стали професіоналами у багатьох справах – і в кулінарії, і бухгалтерії, і навіть в ремонтних роботах. Адже під час реконструкції мусили весь час контролювати майстрів-будівельників.
Христина Старецька