Мене звати Олена, мені 27 років. Я з Івано˗Франківської області. Проживаю останні сім років у Стейтен Айленд (Staten Island, NY). Новини про коронавірус не викликали у мене якоїсь надзвичайної тривоги. А виявилося, що я і моя родина в районі Нью Йорку захворіли одними з перших. Ділюся з вами пережитим, щоб попередити про серйозність цієї недуги, щоб поділитися досвідом свого народного лікування.
Сьогодні, рівно два тижні назад, мене охопив головний біль. Зовсім інший ніж звичайний, ніж мігрень. Ще через день, 13 днів тому, м’язи почали боліти. Якби по мені вантажівка проїхалася. Здавалося, що у мене висока температура, але її не було. Кашлю не було. Дуже зле себе чула.
Пробувала пройти тест на коронавірус, але мені відмовили. У понеділок, захворіла моя дочка. В неї температура пішла за 40°. Ми поїхали до лікаря. Їй зробили тест на грип і стреп. Обидва були негативні. Нам обом знову відмовили у скеруванні на коронавірус тест, сказали, що ми не у групі ризику. Запитували, чи ми мали контакти з хворими на Covid 19. А я не могла пригадати якихось контактів із хворими. Працювала з дому, хіба що ходила на закупи продуктів декілька разів.
Через день захворів мій тато, ті самі симптоми що у дочки і у мене. Він пішов до лікаря. Тести на грип знову негативні. Сказали, все нормально, приймати Tylenol і сидіти дома.
У середу минулого тижня мене почало трясти, але температури не було. Серед ночі проснулася, мене дуже нудило і я почала вертати. У четвер, шість днів тому, стало дуже тяжко дихати. Але я ще могла ходити без задишки. У п’ятницю знову пішла до лікаря, бо дихати ставало все важче і важче. Лікар сказала що в мене пневмонія. Виписала антибіотик від пневмонії. Я почала його приймати, а дихання стало ще труднішим, груди сильно боліли.
Вирішила шукати всі можливі способи пройти тест на коронавірус. І знайшла аж у New Rochelle (NY). Там не треба було скерування, апойнтмент можна було зробити онлайн. Ми всією сім’єю поїхали. Через добу вже мали результати. Нас п’ятеро: я, дочка, мій тато, мама і брат були позитивні, заражені коронавірусом. Наступного дня я вже не могла зробити три кроки через хату, втрачала дихання. Говорити зовсім не могла.
У суботу родина обідала. Я хотіла сказати, що мені дихати не дає, але не могла навіть “Я” вимовити. Мене відвезли до госпіталю. Там перевірили моє серце і сказали їхати назад додому, бо ніяких лікарств проти коронавірусу вони не мають. Тільки лежати, пити воду і приймати Tylenol. Субота вночі і неділя зранку були найстрашнішими. Не могла ні говорити, нi ходити. Думала, не виживу. Була близько до втрати свідомості, через нестачу повітря. За своє життя ніколи так не хворіла.
Полегшало тільки під вечір. Більш менш вже могла говорити не відчуваючи болю. У понеділок стало ще краще, почала ходити по кімнаті.
Зауважте, лікарі говорять, що симптомами Covid˗19 є висока температура, кашель і трудність дихати. У мене не було кашлю. Температури не було, максимум 37.4 градусів. Проблеми з диханням почалися аж на 8˗мий день після перших відчуттів слабкості і болів у м’язах.
Мої батьки хоча під 60˗ть, а хворобу переносять легше. Не кашляють, не мають труднощів дихати.. Температура була тільки у тата. У мого брата хіба що голова боліла. Дочка також легко перехворіла, один день мала діарею.
Я досі не можу сказати, де підхопила хворобу. Громадським транспортом не користувалася. Найвірогідніше, дочка могла принести зі школи. Три дні перед моєю хворобою, однокласниця дочки мала діарею і високу температуру. Через два дні їй дозволили повернутися до школи. Казали, то може stomach bug. Такі самі симптоми дістала моя дочка через два дні. Температура і короткочасна діарея.
Як вберегтися? Сидіть дома!
У найважчі дні батьки рятували мене народним способом. Мочили рушники у гарячій солоній воді і обмотували груди, руки, ноги. Також насилу пила багато води зі свіжим лимоном.
Середа, 25 березня, Staten Island, NY.