При кожній моїй поїздці в Україну та сусідних країн проявляються у мене нові та відновляються старі вражіння та питання. Українсько-польські відносини останньо постраждали зокрема через агресивність польської сторони настільки, що один американський професор якого я вважаю відносним полонофілом недавно сказав мені приватно, що у тому відношенню поляки завинили бо їм Україна потрібна для захисту і дружби. На Площі Ринку у Львові поляків ціле море людей. Правда там туристи різні, з цілої Європи. На Львівському Личаківському цвинтарі великі групи зокрема польських туристів. Одначе не дивно бо мабуть не менше польських тлінних останків спочиває. Після української мабуть польська мова друга у Львові. Російську далеко менше чути.
По польській стороні у Перемишлі є Український Народний Дім у руках врешті Об’єднання Українців Польщі.. Запущений, але у цьому випадку – це вина українців. Правда є виставка у вікні про Акцію Вісла. Через ріг на вулиці Пілсудського не більше 50 метрів знаходиться штаб шовіністичної але владної Партії Порядок і Справедливість. Багато українців сьогодні у Перемишлі, є кафедра, церква, українські власники домів.
Десять років тому був я у Перемишлі, сьогодні польському місті у Костьолі Кармелітів босих святої Тереси на найвищому пункті Пермшля. Колись це була катедра греко католицька. У 2007 році разом з відомим українським поетом Дмитром Павличком, раніше послом України у Варшаві, оглядали цей костьол та були вражені негативними написами грамоти в пам’ять польських вояків які згинули з рук українських націоналістичних банд.
Пригадую тоді будучи Президентом Світового Конгресу Українців я написав у цій справі до різних установ, до Римського папи Венедиката, до нашого Патріарха Любомира, до примата польської Римо католицької церкви та до митрополита УГКЦ у Польщі з проханням вплинути, щоби кармеліти усунули ці написи бо у церкві костьолі не повинно бути обвинувачень адже ж переважає прощення. Не було відповіді крім від Патріарха Любомира який єдиний погодився з моїм зауваженням.
У п’ятницю, 21 липня ц.р. я знов прибув до Перемишля та відвідав згаданий костьол. Шукав але не міг знайти згаданих написів. Правда інтер’єр костьолу був частиною у риштуванні і мабуть якраз там де висіли ці написи.
На другий день поїхав я до села Павлокоми, 50 кілометрів поза Перемишлем. Від 1-3 вересня 1945 року Польська Армія Крайова (АК) замордувала у тому селі 366 невинних людей між ними літних, жінок і дітей. У Павлокомі є старий греко-католицький цвинтар і в одному місці знаходиться спільна могила пам’ятник цим жертвам. Виписано імена і прізвища загиблих разом з датами їх народження. Щодо історичного окреслення просто написано кількість жертв, їх національне походження та дату трагедії. Немає обвинувачення ким вони були вбиті.
Поруч того ж українського цвинтаря стоїть костьол. Біля нього стоїть пам’ятних 38 полським полеглим у роках 1939-45. Виразно написано, що вони згинули з рук українських націоналістів.
От подвійна мораль і філософія, а фактично політика. Мабуть не треба нагадувати, що і Перемишл і Павлокома сьогодні знаходяться у Польщі. Але треба додати, що при встановленню пам’ятника на українському цвинтарі у Павлокомі було владою заборонено писати, що 366 жертв були з рук АК.
На українському військовому цвинтарі на вулиці Пікулицькі у Перемишлі спочивають тлінні останки вояків Української Галицької Армії та Української Повстанської Армії які згинули в селах Бірча та Лішні. На могилах немає окреслення з яких рук погинули ці українські воїни.
На цвинтарі польських “Орлят” на Личаківському у Львові написано, що вони загинули захищаючи Львів без обвинувачення, тобто від кого. Подібно із цвинтарем Української Галицької Армії і Українських Січових Стрільців на Личаківському вони спочивають без окреслення з яких рук згинули. Ясно тут відповідає українська влада.
Без сумніву дві відмінні філософії двох християнських народів. Котра філософія краща?. Питання відносне. Пам’ять і прощання це пасивна політична постава і християнська мораль Нового Завіту, а обвинувачення агресивне відношення. Кажуть в політиці і для самозбереження треба знати своїх ворогів. У християнстві треба натомість прощати своїм ворогам як Христос хоч він прощав мовляв їм бо вони не знали, що робили і прощав післяв прохання прощення. Натомість каже польський лідер Качинський якого Польща з Дмовським та Пілсудцьким дійшла в Європу, що Україна з Бандерою до Європи не дійде. Зухваллість, безличність, але партія ПІС сьогодні при владі у Польщі. Поляки зробили фільм при великому бюджеті та розголосі під назвою “Волинь” у якому по рабськи приймали участь актори Театру ім. Марії Занковецької з Львова. Головний режисер театру хвалив діло.
Мабуть ми інші люди. Тема до призадуми. Маємо бути чемними, увічливими, пасивними чи агресивними, захищаючи свої інтереси. Я не пропоную бути поляками, а тим більше москалями. До речі ми і не спосібні на це. Мабуть треба діяти по християнськи але з розумінням, що наші противники чи вороги діють інакше.
22 липня 2017р.