Військова ситуація, безумовно, розгортається на користь України

Авіабаза Рамштайн у Німеччині – опорний пункт ВПС США у Європі. Тут 26 квітня пройшов саміт 40 країн, на якому учасники обговорювали важливе рішення – про постачання важкого озброєння Україні. Саміт проводив міністр оборони США Ллойд Остін, який до Німеччини приїхав безпосередньо з Києва після зустрічі з Зеленським.
Це дуже хороша новина для української дипломатії, яка вже третій місяць пробиває опір західних країн, сподіваючись отримати від них сучасне озброєння. Новина хороша, але водночас викликає тривогу. Спробуємо розібратися у нюансах.
В адміністрації Байдена, як відомо, було два крила – друзі Росії та друзі України. Поділ досить умовний, але він є.
️До друзів Росії, зокрема, відносять директора ЦРУ Вільяма Бернса. Держсекретар Ентоні Блінкен – беззаперечний друг України. З початком бойових дій загін друзів Росії порідшав, як після артобстрілу.
️Довгий час у медіа сперечалися про позицію глави Пентагону. З ким він більше товаришує? Справа в тому, що 2010-і роки Ллойд Остін відзначився серією скандальних заяв. Насамперед щодо Афганістану.
Остін критикував політиків та військових США, які виступали за розміщення в Афганістані американського контингенту та виділення значної військової допомоги цій країні. Але Остін, який воював і в Афганістані, і в Сирії, і в Іраку, знав, що каже. Він розумів, що скільки не допомагай уряду Афганістану озброєнням, технікою та інструкторами, у разі загрози від талібів, усі там покидають зброю та розбіжуться. Як показав час, Остін мав рацію.
️У 2015 році Остін у тому ж дусі висловився з приводу Сирії. На слуханнях у Конгресі Остін заявив, що програма підготовки бійців у Сирії на півмільярда доларів ні до чого не призвела. На всі гроші вдалося підготувати лише невеликий загін. У США із цього приводу вибухнув скандал.
Роблячи такі заяви, Остін думав не як політик, а як генерал. До речі, він ще й перший в історії США афроамериканець у кріслі глави Пентагону. Рубати правду матку, а не крутити, як заведено у політиків, це, мабуть, частина його іміджу.
Є ще одна цікава деталь про Остіна: при президентові Трампі він опинився не на держслужбі. Йому запропонували увійти до ради директорів компанії Raytheon. Ця компанія – глобальний виробник зброї. Виготовляє літаки, ЗРК, радари, космічну техніку. Зокрема Raytheon виготовляє джавеліни.
Постачання джавелінів в Україну напередодні війни для Остіна були логічним рішенням. Політик може на таке б і не пішов. А генерал – будь ласка.
Після зустрічі із Зеленським Остін за звичкою рубанув правду-матку журналістам. Він висловився з приводу стратегії США: “Ми хочемо, щоб Росія була ослаблена настільки, щоб вона не могла більше робити те, що вона зробила під час вторгнення в Україну. Вони вже втратили багато військового потенціалу, і ми хочемо, щоб у них не було можливості дуже швидко відтворити цей потенціал.
У чому цінність цієї заяви? У тому, що стратегія США, яка неодноразово змінювалась, на даний момент є саме такою.
Вже з’явився відтінок скандалу навколо цієї заяви. Мовляв, Америка намагається послабити Росію руками українських воїнів. Це чиста демагогія. Якщо Захід не готовий вступити у війну, то яка тоді альтернатива? Не робити нічого? Дати мільйонам українців загинути, як у Бучі?
Вихід для нас зараз лише один – отримувати якнайбільше озброєння у Заходу, щоб завдавати Росії максимальної шкоди і зробити її більш згідливою. Тоді, як і підтвердив російський “міністр брехні” Лавров, все вирішиться за столом переговорів. Ось тільки як саме вирішиться? Питання упирається у військовий потенціал України.
Мета саміту в Рамштайні якраз у тому, щоб у Заходу не залишилася двозначних рішень. Україна має отримати стільки озброєння, включаючи важке, скільки потрібно, щоб вистояти та звільнити території, захоплені агресором. Між першим і другим завданням велика різниця. Наступальних озброєнь Україна має мінімум. А наступати треба. На Херсон, Кремінну та Волноваху. Наступальні озброєння потрібні для розблокування Маріуполя. Їх немає чи дуже мало. Все це потрібно виправити.
Чого раніше боявся Захід? Є багато факторів, які лякали колективний Захід у зв’язку з агресією Росії:
– зіткнення Росії із Заходом може перерости в ядерну війну;
– поставляючи Україні свої озброєння, західні країни послаблюють власну оборону;
– військова допомога – це дорого, як і повноцінні санкції проти РФ, а зрештою все вирішує економіка.

Все це чудово розуміли в Кремлі ще до війни. Тому Путін відразу став креслити для Заходу “червоні лінії”. У заяві про спецоперацію в ніч на 24 лютого путін лякнув Захід: “Хто б не намагався завадити нам, а тим більше створювати загрози для нашої країни, для нашого народу, повинні знати, що відповідь Росії буде негайною і призведе до таких наслідків, з якими ви у своїй історії ще ніколи не стикалися”
Захід все ще боїться путіна чи щось змінилося?
Захід, як і раніше, боїться путінських загроз, але дещо вже змінилося. Путін програв першу фазу війни, коли намагався одночасно взяти Київ, Харків та Одесу. І хоча робити висновки ще рано, все виглядає так, що Путін програє і другу фазу війни. Йому не вдалося суттєво просунутися на Донбасі.
Очікувалося, що повний контроль над Донбасом виявиться “хоч якоюсь перемогою до 9 травня”. Але залишилося лише близько двох тижнів до Дня перемоги. Прогресу немає. Західні експерти оцінюють ситуацію приблизно так само. Вони відзначають, що тепер Росія хоче наступати на Запоріжжя, Кривий Ріг та Одесу, але й там її успіх малоймовірний.
“Успіхи Росії залежить від авіаударів, артилерії та ракет далекої дії, щоб прокласти шлях для наступу сухопутних військ, – цитує Newsweek слова анонімного високопоставленого офіцера армії США. – Але вона не може підтримувати наступ на гігантському фронті, який вона зараз створила. Українське військо не лише утримало свої позиції, а й навіть подекуди просунулося вперед… Так, Росія воює – але Україна перемагає”.
Нас ще в школі вчили, що головна цінність – це мир. Приблизно так само вважали сучасні західні політики, продовжуючи утихомирювати Путіна, коли він воював у Грузії, окупував Крим, Луганськ та Донецьк.
Але під враженням військових дій в Україні, як і надзвичайної жорстокості російського агресора, Захід погодився з думкою, що єдиний спосіб досягти миру в тому, щоб продовжувати завдавати максимально можливої шкоди армії Росії. Тому постачання важкого озброєння є очевидним рішенням, навіть незважаючи на те, що європейська бюрократія зараз все ще гальмує.
То малоймовірно, що Росія вдарить ракетами по країнах Європи у відповідь на постачання озброєнь з України. Як це може бути? Вони збираються перемогти НАТО, хоча так і не перемогли у Рубіжному.
Що має намір зробити Росія?
25 квітня Лавров дав інтерв’ю російським пропагандистам з Першого каналу. Немає сенсу його розбирати чи цитувати. Ключовим в інтерв’ю були слова “переговори”, “переговорний процес”. Лавров вжив їх щонайменше 17 разів.
Одночасно Росія демонструє намір вдарити по містах Запоріжжя, Кривий Ріг, Миколаїв та Одеса. Це підтверджує Генштаб ЗСУ, місцева влада, а також добре обізнана британська розвідка. Висловлюється припущення, що удар по Донбасу, який до ладу не відбувся, був лише відволікаючим маневром, який змусив би ЗСУ стягнути в регіон максимальні сили.
Ймовірно, росіяни намагатимуться задіяти у військових діях свій контингент у Придністров’ї. Там уже готують для цього ґрунт: ФСБ організувало серію вибухів, ймовірно, маючи намір звинуватити у них ЗСУ.
Росія спробує захопити південь України, відрізавши нам доступ до Чорного моря. І переговори, про які базікає Лавров, – лише доповнення до захоплень на півдні. Тобто спочатку – захоплення, потім переговори на вигідних агресору умовах. Такий план.
Тільки чи вистачить сил Росії для захоплення нашого півдня – велике питання. Шанси на успіх агресора знизяться ще більше, коли рішення про постачання важкого озброєння в Україну буде ухвалено та розпочнеться. Якщо й на південному напрямку ворог зазнає поразки, перспектива миру стане набагато реальнішою. І це, мабуть, справа 2 – 3 тижнів.
Існувала інформація про спробу кількох генералів з Генерального штабу Росії надати Путіну аналітичний звіт, який рекомендував відмовитися від другої хвилі наступу, тому що вони фактично тут втрачають всю боєздатну частину армії і до цього все йде. Він сказав, що все за планом, продовжуємо наступ.
“Успіх на півдні у росіян набагато менш ймовірний, ніж успіх на Донбасі. На те є низка причин. Головна – у них великі проблеми з логістикою, це вже було видно в Київському регіоні. Такі міста як Запоріжжя та Кривий Ріг знаходяться далеко від російських баз постачання. Цю проблему вони вирішити, мабуть, не в змозі. Другий момент – відсутність підтримки серед місцевого населення. Їм тут нема на кого покластися. Третій момент – тут цілий ряд великих міст, які не оминути. Зі взяттям міст у них великі проблеми”, – джерело в американських силових колах.
Саміт на базі Рамштайн, де США та ще 40 країн обговорювали серйозну військову допомогу Україні, не зважаючи на загрозу ядерного удару Росії – дуже добрий знак. Це означає, що у світі не вірять у путінський шантаж чи з якихось причин його не бояться. Привід для тривоги, ясна річ, залишається. Проте нові наміри Заходу нам лише на руку.
Ситуація довго залишалася невизначеною, але зараз вона безперечно хитнулася в нашу сторону. Що не говори, але це вже справжній ленд-ліз, і наше завдання – скористатися ним максимально ефективно. Їбаште їх, хлопці!