Колись Клаузевіц з апломбом заявляв: «Коли у вас є план – знайте – усе піде не за планом. Але коли у вас немає плану – то ви програєте війну». Клаузевіц був акуратним німцем. Планування – німецьке все. Планування – це не тільки засіб від стресу. Це створення німецької машини. Яка їде, як каток. І якщо це війна, то зупинити їх можна лише під Сталінградом, напружуючи сили всього світу. Навіть у футболі німецьку машину зупинити важко. От наче немає зірок – а каток чавить зіркові команди. Машина і план.
Хтось скаже – а Наполеон? Так, відомий і (мій улюблений) вислів Наполеона: «Головне – ув’язатися в драку, а там подивимось». Тут трішки не так. Тут Наполеон вміло насміхався над німцями. Він був фанатом стратегічного планування. По Кодексу Наполеона досі живе Франція. Системне планування – це фішка Бонапарта.
А ось далі він говорив про імпровізацію. Оперативні рішення він залишав своїм маршалам і генералам. Тактичні рішення приймали капітани і лейтенанти. Навіть у ранці кожного солдата мав бути жезл маршала. І тоді – зав’язуйте бій – а там глянемо.
Принцип російського планування закладено у вислові Льва Толстого: «Гладко было на бумаге, да забыли про овраги». Росія то воювала без розвідки. І різні жукови, яким хочуть знову ставити пам’ятники, посилали на смерть штрафбати для того, щоб корегувальники вичислили кулеметні точки, з яких розстрілювали бійців. То гадство «пятілєтку за трі года». І якийсь дніпрогес ляпнуть, а тазіка задрипаного в продажу немає. Або Чорнобиль збацають. І всьо ідьот па плану.
Ну а як же українська ментальна планувальна жилка? О, у нас , як в анекдоті: «А ваш президент планує? О, ще як планує. Вийде з друзями – попланують – аж очі світяться. І сміються».
Думаєте, знову наговорюю на новообраного? А порадійте, що говорить його голова адміністрації, пан Богдан в останньому інтерв’ю РБК:
“У нас нет плана. Все наши действия эмоциональны. Служба безопасности при предыдущем президенте все время писала фантастические доклады о том, что мы будем делать, и никогда не угадывала, потому что мы сами не знаем, что мы будем делать. С утра что-то произошло, в обед мы посоветовались, в пять часов выпустили ролик, или выступление, или что-то сказали. С этим невозможно бороться, когда ты не можешь залезть в голову человека, который сам не знает, что он будет делать. Это эмоциональная кампания, а не стратегическое планирование”.
Я здогадувався, що у них немає конкретного плану. Тому що немає виразної місії, спільного (у команди) бачення майбутнього країни. Єдиних і зрозумілих етичних стандартів. Ну крім одного – щоб «новиє ліца».
Але щоб так? В обід плануємо на вечерю!?
От плакати чи сміятись? Ну, ми ж оптимісти? Ги-ги.